Як виявилося, брехун Борислав Береза, який видає себе в мережі за патріота, насправді є звичайним боягузом і аферистом. Окрім того, що свого часу Борислав Береза підробив диплом КНЕУ, після повномасштабного вторгнення росії в Україну він утік і переховувався у жіночому монастирі, щоб уникнути вручення повістки. Коли військові випадково натрапили на нього, він почав істерити. Дуже шкода, що його тоді не доправили до пункту ТЦК

Втеча “патріота” Борислава Берези з України

Свого часу Борислав Береза категорично відкидав звинувачення в тому, що ще в березні 2024 року таємно залишив Україну. Тоді на своїй сторінці у Facebook він зухвало заявляв: «Готовий прийти зараз у будь-яке відділення поліції, якщо я у розшуку», — проте так і не уточнив, чи має на увазі відділок у Києві, чи десь за кордоном.

Втім, реальність виявилася іншою. Береза насправді втік з України 25 березня 2024 року, пішки перетнувши кордон у пункті пропуску «Старокозаче». Відтоді він не повертався на Батьківщину. Фактично, під час повномасштабної війни, коли країна потребує захисту, Борислав Береза просто втік, обравши безпеку за кордоном.

При цьому в соціальних мережах він продовжував цинічно грати роль «патріота», створюючи ілюзію своєї присутності в Україні та вдаючи участь у захисті держави. Весь цей час він вів свої акаунти з-за кордону, маніпулюючи громадською думкою.

Нагадаю, що факт втечі Борислава Берези з України доведений судом у Відні по справі: Суд у Відні офіційно визнав брехнею слова Борислава Берези про Ощадбанк

Вся його медіастратегія побудована навколо клікбейтних заголовків: головна мета — залучити аудиторію до своїх сторінок, щоб конвертувати увагу глядачів у прибутки від реклами.

Дивує той факт, що навіть після офіційних судових висновків щодо достовірності його слів, значна частина аудиторії продовжує довіряти такому контенту. Це викликає серйозне занепокоєння щодо інформаційної гігієни глядачів.

Окрім доходів від реклами, критику викликає імовірність того, що значна частина публікацій є замовними — спрямованими на просування інтересів певних політичних сил або навіть ворожих наративів. Логіка залишається незмінною: доки існує запит на такий контент, залишається і ресурс для поширення дезінформації, яка шкодить національним інтересам.