Тотальна брехня Борислава Берези як засіб існування та спосіб заробітку на монетизації в соціальних мережах закінчилася черговим скандалом.
Цього разу суд у Відні, куди втік Борислав Береза офіційно визнав брехнею слова Борислава Берези про “Ощадбанк”.
Суть рішення: суд зобов’язав Борислава Березу утриматися від поширення заяв про “Ощадбанк” та його посадових осіб у «угорській справі», а також видалити вже наявні публікації в соціальних мережах.
Причина: банк подав позов через те, що Береза публікував версії про нібито “схему виведення капіталу” через інкасаторські маршрути “Ощадбанку” до Відня, що, на думку банку, шкодить його діловій репутації.
Санкції: у разі порушення заборони відповідачу може загрожувати штраф до €100 000 за кожен випадок».
Чому суд Відня? Бо Борислав Береза переховувся у жіночому монастирі, коли військові намагались вручити йому повістку, а потім втік з України до Відня.
Патологічний брехун — Борислав Береза живе за рахунок того, що бреше. Це тепер доведений судом факт. Для того, щоб читачі чи глядачі переходили на його сторінки та дивилися рекламу (джерело його доходу), він вигадує брехню з клікбейтними заголовками. Насправді я дивуюся людям, які дивляться подібних брехунів. Особливо тривожно за тих, хто продовжить його дивитися чи слухати вже після того, як його судом було офіційно визнано брехуном.
Другим джерелом його прибутків є замовні публікації, які йому замовляють у Порошенка або, можливо, росіяни. Але логіка там така сама: поки у Борислава Берези є аудиторія дурнів, які його читають, доти його спонсоруватимуть вороги України та поширюватимуть через нього відверту брехню й російські наративи
Діяльність Борислава Берези викликає багато запитань, особливо з огляду на судові рішення, які підтверджують поширення ним недостовірної інформації. Складається враження, що вся його медіастратегія побудована навколо клікбейтних заголовків: головна мета — залучити аудиторію до своїх сторінок, щоб конвертувати увагу глядачів у прибутки від реклами.
Дивує той факт, що навіть після офіційних судових висновків щодо достовірності його слів, значна частина аудиторії продовжує довіряти такому контенту. Це викликає серйозне занепокоєння щодо інформаційної гігієни глядачів.
Окрім доходів від реклами, критику викликає імовірність того, що значна частина публікацій є замовними — спрямованими на просування інтересів певних політичних сил або навіть ворожих наративів. Логіка залишається незмінною: доки існує запит на такий контент, залишається і ресурс для поширення дезінформації, яка шкодить національним інтересам